Фінал.
Ти чекала цієї миті, від страху затамувавши подих. Знала, що скоро це станеться. Біль здавлював тобі легені, спогади паморочили голову, а кожен стук серця наближав цей давно передбачений фінал. Не знала лише одного - як саме це станеться, все покладала надії на порозуміння і тепле прощання. Але ж ні... Не так склалося. І запам’ятаєш ти його слабким нікчемним лицеміром. Нехай буде так.
...Але куди діти тепло його долонь ?.. Куди діти смак його поцілунків ?.. Як викинути з голови радість зустрічей і печаль розлук ?.. Видалила всі СМС, сховала фото і листи. А голос його так само гучно проривається крізь потік думок. Промовляєш слово, а воно у голові відзивається його голосом. Все навкруги дихає ним. Все має його запах. І душать тебе холодні обійми самоти. І як важко рухатися далі в блискучих кайданах безнадії. А хвилини тепер тягнуться віками.
Яке пекельне літо... Який жагучий біль. Як мало було того щастя - не надихаєшся, не наспіваєшся, не натанцюєшся, не нап’єшся його вустами, не намилуєшся його очами... а вже фінал. Згасли вогні і йти пора. Ти боялася цього ще з перших днів ваших стосунків, і ось, маєш змогу спробувати на смак життя без нього – пусте, з гіркими домішками образи, з пекучими спогадами і солоними слізьми. Хоч би крапельку надії для аромату...ні... Не проси тепер нічого. Не бійся себе. Не вір у другий шанс. Він не вартий. Ні чого він не вартий, але як ти кохала... Саме серце собі вийняла з грудей, і у долонях йому принесла. Все, що могла, віддала йому. Все, що берегла і плекала. А натомість – обман, приниження і байдужість. Все, що маєш – обман, приниження і байдужість... і йди тепер по життю з такими скарбами.
Як холодно. Як прикро. Як болить.
Закінчилася драма. Закінчиться і трагедія. Опустилася крижана завіса. А на поклоні ти одна. Вдивляєшся в очі глядачів і шукаєш в них порятунок. Це твоя сцена. Це твоє життя. І тобі купатися в цих трояндах. Вони на твою честь. На честь твого болю. На честь тих страждань, що попереду, бо це фінал лише однієї драми, а попереду інші. Купайся в квітах, плач і слухай оплески.
(c) MonaLiza (взято с infostore.org)